27 вересня Православна Церква вшановує пам'ять Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. В цей день в нашому храмі була відслужена святкова літургія.
Вшанувати пам'ять Воздвиження Древа Господнього прийшли люди: які молили в Господа охорони й заступництва, допомоги й милості Його.
На проповіді отець Роман привітав всіх з святом, наголосивши на тому, що Хрест, на якому був розп'ятий Спаситель, є зброєю у боротьбі з нечистим духом та захистом тим , що звірою осіняють себе ним. Також отець наголосив про те, що храм є місцем молитви і щоб ми не забували чому ми приходимо до нього.
Після повчального слова було здійснено поклонніння Хресту та мирування.
Історія Свята
Після того як припинилися поганське переслідування християн Віра Христова стала дозволеною Вірою в Римській державі. А трохи пізніше, завдяки імператорським законам, Віра Христова стала державною релігією Римської імперії. І за того часу, як свідчить історія, імперато римський Констянтин був на полі бою. І ось він та його військо тоді побачили на небі ясного хреста з таким написом на нього: (Цим переможеш). Імператор Констянтин звелів тоді зробити хреста своїм воєнним знаменом і так він переміг ворогів. І після цього він також і Віру Христову взяв під свою опіку.
За їхні великі заслуги для справи поширення Віри Христової та опіки над нею Констянтин Великий та його мати Олена були удостоїні званням Святих царів Рівноапостольних. Рівноапостольний цар Констянтин сповнився бажанням будувати храми Божі на Святих місцях у Палестині та відшукати Хреста, на якому був росп'ятий Спаситель Христос. За виконання цього бажання з великою радісттю взялася його мати, Св. Рівноапостольна цариця Олена.
Року 326 - го цариця Олена виїхала до Єрусалиму і там, за допомогою місцевих жителів подовших розшуках знайшла в одній з печер три хрести на яких були росп'яті Спасителя і два розбійника з Ним. Там таки вона знайшла дощечку, на якый було написано (Ісус Назарянин, Цар Юдейський).
Тепер треба було розпізнати між цими трьома хрестами того хреста, на яйому був росп'ятий Спаситель Христос. За порадою єпископа Єрусалимсього Макарія, почали дотикати до тих хрестів хвору жінку. Коли доторкнули її до перших двох хрестів, то не сталося ніякого чуда, але коли доторкнули її до третього хреста, то жінка відразу видужала. Склалося було так, що саме тоді на цвинтар несли покійника, і до нього зараз почали доторкати всі ці три хрести. коли доторкнули до нього третього хреста, то покійник ожив.
Таким чином було знайдено того Хреста, на якому був росп'ятий Ісус Христос.
Тоді цариця Олена, єпископ Макарій і присутні люди побожно поклонилися цьому Христові. А коли вістка про знайдення Хреста Господнього поширилася по Єрусалимі то дуже багато людей прийшло на те місце, щоб поклонитися йому та хоч трохи доторкнутися до нього. Але тому що людей було дуже багато і цього не було можливо зробити, то всі стали просити єпископа Макарія, щоб він хоч показав їм його.
Тоді єпископ Макарій вийшов на підвищення, і почав воздвигати Хреста Господнього. А люди побачивши Хреста, що його підносив єпископ Макарій кланялися, ревно молилися і раз - у - раз повторяли: "Господи, помилуй".
Св. рівноапостольні Констянтин і Олена на місцях страждання, похорону і воскресіння Ісуса Христа збудували великі храми в пошану Спасителя. Збудували вони церкву й на Елеонській горі, в Вифлеємі та у Февроні - біля Мамрійського дуба, де посилився був старозавітний патріарх Авраам, - після того, коли він з своєю дружиною Сарою та сином брата свого, Лотом, покинув був своє попереднє місце посилення - Халдейській храм.
Цариця Олена принесла частину Хреста Господнього своєму синові - цареві Констянтинові, а другу частину залишила в Єрусалимі, і вона й досі зберігається в церкві Воскресення Христового в Єрусалимі.
У пам'ять знайдення цього хреста та піднесення його єпископом Макарієм на показ людям Православна Церква встановила Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, і це Свято є одним з дванадцяти рокових свят, а святкується воно кожного року 27 вересня. У це Свято священик у повному облачені виносить прикрашеного квітами Хреста при похороному співі (Святий Боже...). Після тропаря (Спаси, Боже, людей Твоїх...) священик стає з Хрестом посеред церкви і при виголошенні ектенії п'ятикратно взносить Хреста, обертаючись з ним на сіхд, захід, південь і північь, і знову на схід - під багаторазвоий спів вірних ( Господи, помилуй ). Священик після цього повертається з Хрестом до Аналоя, кладе його там, і під трикратний спів ( Спаси Господи, людей Твоїх...) тричі обкаджує Хреста та Аналой. Опісля всі вкликають і велично співають тричі ( Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святеє Воскресення Твоє славимо).
На спомин страждання Хреста Спасителя в це свято належить придержуватися строгого посту.
|
