Християнство в Україні почало існувати вже за апостольських часів. Наші старі літописи розповідають про те, що Апостол Андрій Первозванний (він перший був покликаний Хрестом на апостольство, і тому називаємо його первозванним) прибув шляхом по Дніпрі до того місця, де пізніше постав Київ, столиця України.

 Вказуючи на близькі гори, Св. Апостол сказав:"На гори ці зійде благословення Боже, - там постане велике місто і багато церков буде там побудовано, і правдиве світло християнтсва пошириться звідси на всю країну".

 Св. Апостол Андрій опісля вийшов  на вершок одної з цих гір поблагословив їх, помолився і поставив там хреста.

 Про поширення християнства в Україні від часів заснування Київської держави можна довідатися з наших давніших літописів. Княгиня Ольга, бабка Св. Володимира була охрещена в Константинополі православним патріархом. У 9061 р. німецький імператор Отто присилав до Києва послів, щоб встановити релегійний зв'язок з давньою Україною-Руссю. Але, як свідачать західні літописи, німецькі посли мусили скоро покинути Київ, не осягнувши бажаних успіхів у вище згаданій справі.

 Щоб показати своєму народові добрий приклад до наслідування, князь Володимир найперше сам охрестився прийнявши Христову Віру Православну в грецькому місті Херсонесі.

 Повернувшись до своєї столиці - Києва, князь Володимир негайно приготовив своїх 12 синів до прийняття Св. Таїнства Хрещення. Згодом, коли всі його вищі державні урядники були готові прийняти Христову Віру Православну, князь Володимир наказав знищити всі поганські ідоли в Києві, тому що - як говориться в його відозві - (Завтра тобто 14 серпня, 988 р. кожен повинен з'явитися, щоб у ріці Дніпрі бути охрещеним у грецьку православну віру).

 Церква Христова в Україні з великою апостольською ревністю, що їй не має рівної в історії релігії цілої Європи, ступнево просвітила Христовою Вірою ввесь український народ і Церква при цьому відіграла велику об'єднуючу роль, бо власне вона об'єднала всі наші давні племена в одне - в одну християнську націю. Унаслідок прийняття християнства нашими предками в Київській державі настало багато значних змін. І так, поганські звичаї були поставлені поза закон. Церква почала дбати про бездомних, старших, упослдіжених і хворих. Християнізація сильно вплинула на родину й родинне життя, а також на державні закони.

 Факт прийняття християнства, звичайно, позначився побудовою численних монастирів, а найважливішим монастерем була Києво-Печерська Лавра, яку оснували Свв. Антоній і Феодосій. Монастирі пильно дбали про освіту. У своїх чернечих (монаших) келіях-печерах вони переписували та перекладали різні книжки. Ченці (монахи) писали також літописи, житія святих і проповіді. (Тоді ще не було друкарень). Церква почерез свої монастирі стала в нас основоположницею  шкільництва й науки і вона була рушієм їхнього розвитку.

 Князь Володимир Великий, що прийняв християнсвто й охрестив весь український народ, поступив так не лише із своїх особистих мотивів, але й також з мотивів національно - державних, бо діяв він тут як великий державний муж. Він добре розумів, що різні слов'янські племена його держави, що були з півдня і з заходу окружені християнськими народами, мусіли прийняти християнство, бо без цього вони за того часу не могли об'єднатися в націю. Володимир Великий увів свій народ у родину християнських націй почерез Візантію, яка була тоді джерелом християнства і християнської культури, - джерелом, з якого всі інші християнські народи черпали велику християнську культуру й перед тим стара Україна - Русь вже мала політичні і торговельні зв'язки з Візантією.

 За його апостольську працю в Київській державі князь Володимир був зачислений між святих Православної Церкви. За його ревність у праці для Церкви Христової в Україні його було визнано Рівноапостольним, тобто (рівним між святими Аостолами).

 Свято Св. Володимира Великого припадає на день 28-го липня, в день його упокоєння (1054р.)

 Володарем Руси - України Володимир Великий був від 975-го до 1054-го року.