 Сьогодні православні святкують Преображення Господнє. Яблучний Спас, як його ще називають у народі, — одне з дванадцяти найголовніших свят східного літургійного календаря. Подія про таємниче преображення Христа на горі Фавор описана в Євангеліє. Йдеться про те, як одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів — Петра, Якова та Івана й привів їх на гору Фавор. Там на їхніх очах він «преобразився»: вбрання стало сліпучо білим, а обличчя — осяйним. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явилися Мойсей та Ілля. Всіх огорнула хмара, і звідтіля промовив голос: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте». У Новому Завіті ця розповідь подається між двома повідомленнями — про смерть Христа і його воскресіння. Тому світло, що освітлює Ісуса, є водночас відображенням божественної слави і передвістям слави Христового воскресіння.
Преображення Господнє дає нам, християнам, приклад для наслідування, тобто ми теж повинні замислитися над своїм преображенням. Інакше кажучи, змінами. Згадане свято — певною мірою — є кроком до нашого спасіння. Тому воно ще й називається Спасом.
У цей день у храмах після святкової літургії святять яблука, груші, сливи й виноград. Колись навіть існував звичай ділитися освяченими плодами з бідними.
Свято припадає на період, коли доспівають яблука, груші, сливи й виноград, відбувається перший збір нового врожаю. З давніх-давен існувала традиція приносити первоплоди до Господнього храму. Так, у книзі Вихід у Старому Завіті є слова: «Що найкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа». А в іншій Старозавітній книзі Левит додано: «...як жатимете жниво, то принесете ви сніп, первоплід ваших жнив, священикові». Отже, звичай благословляти в церкві овочі та фрукти — давній. Апостольські настанови, датовані IV століттям, містять молитву на освячення плодів. У 690 році VI Вселенський собор говорив про благословення винограду та пшениці. Наприклад, у Греції святять виноград і пшеницю, а в Україні — яблука, груші, сливи... Це свято не просто спонукає призадуматися над нашими майбутніми змінами, а й тими, що мали вже відбутися. Приміром, після Світлого Великодня, якому передував Великий піст — особливий час для молитов і роздумів. Так що, Яблучний Спас — ще й період збору духовного врожаю.
|
