 Поминання померлих - це особлива молитва, в якій заносяться молитви за душі померлих. Апостол Павло каже:" Нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, якмй зруйнував смерть і явив життя і нетління... Чи живемо - для Господа живемо; чи вмираємо для - Господа вмираємо; і тому чи живемо чи вмираємо, - завжди ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими... Смерть! Де твоє жало? (2Тим.1.10; Рим.14.8-9; 1Кор. 15.55). Отже, якщо Христос "зруйнував смерть", панує "над мертвими і живими", внаслідок чого " в Нього всі живі", то, безперечно, жодну людину, яка відходить від земного життя, назвати мертвою не насмілимось і ми.
У Своїй притчі про багатого і Лазаря (див. Лк.16.19-31) Христос чітко вказує на те, що загробне життя існує, і що воно відрізняється від земного. Ця різниця полягає в тому, що спочилі не можуть як втручатися в наше повсякденне життя, так і чимось зарадити один одному. Але чи можуть вони отримити нашу допомогу? Так! У цьому Сам Господь запевняє нас Своїми діями: "Він і тим духам, що перебували у темниці, зішовши, проповідував, які колись противилися Божому довготерпінню, що очікувало їх за днів Ноя, коли будувався ковчег, у якому небагато, тобто вісім душ, спаслося від води" (1Петр.3.19-20). Якби спочилі були неспроможні сприйняти Його слова, то, безперечно, він би їм не проповідував. Зі Святого Письма ми також дізнаємося про те, що спочилі потребують наших молитов, і що споконвіку вірні Богові люди моляться за них, супроводжуючи свою молитву постом та поминальними обідами. Наприклад, про поховання Саула ми знаходимо такі відомості:"І взяли тіло Саула і тіла синів його зі стіни Беф-Сана, і прийшли в Іавис , і спалили їх там; і взяли кістки їхні, і поховали під дубом в Іависі, і постили сім днів.. І ридали, і плакали, за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча"(1Цар.31.12-13;2Цар. 1.12).
Молитва за спочилих практикується і в Новому Завіті. Наприклад, св. ап. Павло молився за спочилого Онисифора:"Нехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день" (2Тим. 1.18). Про те, що на той час Онисифор упокоївся, свідчить той факт, що апостол просив свого учня Тимофія передати вітання не йому самому, а тільки його сім'ї:"Вітай Прискіллу і Акилу та дім Онисифора" (2Тим.4.19). Про самого ж Онисифору св. ап. Павло висловлюється в минулому часі:"А скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш" (2 Тим.1.18). Отже, Павло сумує та молиться за спочилого Онисифора і робить це недарма. Можливо, він пам'ятає такі слова Господа:"Коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому"(Мф.12.32). Христос цими словами ствержує, що в майбутньому житті кожна людина може отримати прощення своїх гріхів, крім хули на Духа Святого. Але це, звісно, може відбутися лише за молитвами тих, які ще живуть на землі.
|
